Бошки Шишки планчик Нягань

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Броу, пиздежь с блогерами, которые нам навязывают! История, которую я здесь расскажу, просто зажигает и открывает глаза на всю эту хуету. Пойдете со мной в этот вихрь лютых открытий? Слышал про закладки? Ну, не те, что в браузере ты хранишь, а вот такие, что связаны с наркотами. Дело было вот как... Однажды, стоя на углу, видел, как чувак с длинной гривой и сумасшедшими очками разбрасывает наркотическую радость по закоулкам. И в один день, когда никто не ожидал, резвый мужик оставил свою закладку прямо у меня на глазах. Манящий запах марихуаны заставил меня притормозить и осмотреть подарок. Вместо обычного драча оказались шишки марихуаны, способные изменить твое сознание до неузнаваемости. Увлекся и я, взял шишку и решил испытать на себе эффект. Тут-то и начались самые адские приключения. Super acid, детка, повеяло воздухом. Я усадил себя на пенек и стал ждать, хотел посмотреть, во что все это выльется. Ждал я, значит, недолго, и ждал с закрытыми глазами. Как только пропали стены реальности, я оказался в другом измерении. Перехожу улицу, и вижу огромный мухомор, цветочки вокруг него и парней в хип-хоп одежде. Кого бы не встретил, все вокруг улыбались и были рады этому незабываемому путешествию. Подумалось мне, что эти мухоморы не так уж и страшны, а на самом деле могут стать отличным спутником. Вскоре на ухо нашептал мне местный парень, явно находящийся в неадекватном состоянии: "Парниш, побочки сформируются, только если ты хоть раз в жизни запоешь на одной ноге, покурив даггу, затем выпив дорогие таблетки". Да блин, плевать на побочки, подумал я, и отказался от приглашения. Так и прошел этот день в сказочной стране. Хочу подчеркнуть, что это не реальный мир, даже не приснилось. А во сне-то, дружище, испытываешь кайф от всего происходящего. Закончилось все эпохальным сражением рэп-битвы между двумя парнями. Я просто не мог оторвать свои глаза от этой реальности. Когда проснулся, было ощущение, что прошел через что-то невероятное. Мир блогеров, этакая пыль под ногтями по сравнению с тем, что я узнал в своих путешествиях. Лицемеры и обманщики, эти пиздюлина, скрывают настоящую правду от молодежи. И тут я осознал, что марихуана - это не просто драч, а окно в другие миры, где наши секреты и неудовлетворенные желания воплощаются наяву. Но не все так просто, братва. С удивлением узнал, что блогеры часто пытаются скрыть от нас информацию о наркотиках. Они не говорят о побочках, о возможности слететь с катушек под воздействием дагги или спида. Ах, да, забыл сказать, что спид - это амфетамин. И он может тебя унести так далеко, что возвращение становится проблемой. И пускай блогеры делают вид, будто ничего не происходит, но мы, хоть и с нашим молодежным сленгом, не дураки. Шишки марихуаны - это наше призвание, наш способ вырваться из тупика и наслаждаться жизнью под нашими собственными правилами. Это не просто наркотик, это наше окно в мир возможностей. Откройте свои глаза и наслаждайтесь своими путешествиями в мир шишек, дагги и мухоморов. Это наша реальность, и нам не нужны блогеры, чтобы показать, как им можно сопротивляться.